Єдина Країна! Единая Страна! ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ЄС Або Про формування національної платформи громадянського суспільства : Кіровоградське обласне відділення СПМСППУ

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ЄС Або Про формування національної платформи громадянського суспільства

Угода про асоціацію України з Євросоюзом про зону вільної торгівлі, нещодавно підписана українським урядом в її політичній частині, передбачає створення представницького консультативного органу, так званої спільної з СС Платформи громадянського суспільства для ведення діалогу між неурядовими організаціями: профспілками, роботодавцями та професійними громадськими організаціями, що по суті складають його кістяк, та подібними партнерськими європейськими інституціями, представленими в Європейському соціально-економічному комітеті СС (ССЕК). На шпальтах журналу (див. №4 14) читачі вже знайомилися з думками Олександра СУШКА, Ростислава ДЗУНДЗИ та Володимира ФЕСЕНКА стосовно зазначеної теми. Цього разу пропонуємо думки експертів від СС та України, у тому числі і стосовно ситуації, зумовленої прагненням Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР), до складу якої окрім сторони роботодавців та профспілок входять і представники уряду, мало не монопольно представляти громадянське суспільство України в стосунках з СС. Тож дискусія триває.

Анджей АДАМЧИК, Президент польської профспілкової групи ЄСЕК:

— Відповідно до Угоди про асоціацію України з Євросоюзом про зону вільної торгівлі, з представників у Європейському соціально-економічному комітеті ЄС (ЄСЕК) та представ­ників громадянського суспільства в Україні від профспілкової сторони, роботодавців та уповноважених осіб третього сектору та інших професійних об’єднань має бути утворена Платформа громадянського суспільства. Місія цього спільного консультативного органу -координація процесу імплементації стандартів України до стандартів ЄС. Національна плат­форма повинна буде моніторити виконання сторонами досягнутих домовленостей. Для цьо­го ЄСЕК рекомендує українському громадянському суспільству сформувати свою частину Платформи у кількості 12 осіб — на паритетних засадах по 4 від профспілок, роботодавців та профоб’єднань з терміном повноважень на 2,5 року. Аналогічне представництво готовий сформувати і ЄСЕК. Хоча кількісний склад може обговорюватись. Керуватимуть цим орга­ном двоє людей, звітні збори проводитимуться раз на шість місяців.

Пропонується збалансоване членство без жодних привілеїв та дискримінації для трьох груп: працівників, роботодавців та змішаних інституцій. Механізм вибору кандидатів повинен бути максимально прозорим, без залучення держави та урядових організацій.

Молл ХЕЛЛАМ, очільниця естонської групи різних неурядових організацій в ЄСЕК:

— Третя Європа — це різні неурядові об’єднання. Я представляю естонську ме­режу асоціацій і фундацій. Добре розумію, які проблеми виникають у різних неуря­дових організаціях, адже ми вже пройшли цей шлях. Чого ми навчилися в соціаль­но-економічному комітеті і членстві в ЄС за 10 років? Найперше — розуміння того, що кістяк громадянського суспільства, його рушійна сила — це велика кількість різноманітних громадських організацій. В цьому руслі не можна недооцінювати со­ціальну модель Європи. Вона взірцева для інших країн.

Також важливим фактором для побудови правильної європейської моделі є громадянський та соціальний діалоги. Ми всі маємо розвивати це знання, ділитися досвідом. Тут точаться дискусії, лунають думки про те, якою має бути нацплат-форма. Хотіла б дати невеличку підказку: європейською. Ми сподіваємося, що ці організації будуть націлені на західні цінності та підтримуватимуть майбутній вступ України до ЄС.

Яцек КРАВЧИК, президент групи польських роботодавців у ЄСЕК:

— ЄСЕК не є лобістською організацією: в ньому представлені всі основні органі­зації роботодавців, працює близько тисячі працівників, 350 членів.

Польська частина ЄСЕК має свій бюджет, збалансовану структуру. Ми є части­ною Європейського Союзу. Свого часу Польща в рамках співпраці з ЄС, роботи в нацплатформі загартувалася, отримала великий досвід. Ми сподіваємося на кон­структивні підходи з українського боку, хочемо співпрацювати з вашою країною. Ми розуміємо, що після революції відбуваються трансформації у суспільстві, реформи, впровадження яких потребує значних часу й сил. Але я не хочу, повернувшись до Брюсселя, доповідати про відсутність представництва організації роботодавців в Україні.

Олексій МІРОШНИЧЕНКО, очільник сторони роботодавців НТСЕР, заступник го­лови Федерації роботодавців України:

— Раніше я був дуже палким прихильником створення платформи і участі в ній. Зараз у мене виникли сумніви стосовно цієї ідеї.

У нас була зустріч із урядом відносно ЗВТ. Там на порівняльній таблиці ми чітко показали, що національний виробник, український бізнес на певному етапі втра­чає свої преференції. Також звернули увагу на те, що проект угоди про асоціацію не розвиває ринки збуту, він потребує великого домашнього завдання. Хотілося б зрозуміти: чим займатимуться ці 25-30 представників в Україні і який буде резуль­тат їхньої діяльності. Наша платформа повинна поєднати можливості кожного, а не задовольнити амбіції, окремі вузькі корпоративні інтереси. Нацплатформа повинна працювати в Україні.

Щодо груп та комітетів. Для їх розміщення потрібні офіси й приміщення. Хто буде це все фінансувати? Для мене тут поки більше питань, аніж відповідей. Ми повинні зрозуміти: що Україна хоче від імплементації цієї угоди? І що є нашим домашнім завданням? Чим нам може допомогти європейський соціально-економічний комі­тет? Тоді вже прийняти рішення і отримати конкретний результат.

Олександр СУШКО, науковий керівник Інституту Євроатлантичного співробіт­ництва:

— Сьогодні українці повинні визначитися, досягти консенсусу, консолідуватися щодо самоорганізації в межах Національної платформи громадянського суспільства. Ми вдячні за допомогу, та складається враження, що нам привезено готовий рецепт щодо самостійної організації. Це проявляється втому, що у найбільш чутливому питанні комітет, знаючи, що в українському середовищі виникла дискусія, тим не менше, став на бік однієї із сторін обговорення. Це стосується питання квот, яке вкрай розділяє спіль­ноту. Тому спробуємо знайти консенсус між двома підходами, цінностями. Перша: всі вагомі суспільні фактори мають бути представлені без надання жодних привілеїв комусь. Друга: українська частина платформи створюватиметься згідно з тією моделлю, яку ми виробимо, а не запропонованою ззовні. Тому я пропоную чітку модель. Ми готові прийняти пропозицію про 12 членів платформи з кожного боку і термін їх повноважень у 2,5 року нас влаштовує. Платформа має структуруватися відповідно до положень угоди про Асоціацію. Є пропозиція, щоб кожен із 12 відповідав за якийсь суттєвий напрямок Угоди. Наприклад: 1) Політичний діалог Україна — ЄС: зовнішня політика та безпека; 2) Демократичні реформи та верховенство права; 3) Права людини; 4) Боротьба з корупцією; 5) Міфація та міжлюдські контакти; 6) Торгівля товарами, захист торгівлі, технічні бар’єри, санітарні та фітосанітарні заходи і митниця; 7) Торгівля послугами та рух капіталу; 8) Підприємницька діяльність, конкуренція та інтелектуальна власність; 9) Державні закупівлі; 10) Захист довкілля, екологія; 11) Енергетика; 12) Захист прав найманих осіб та споживачів.

Треба, щоб було експертне середовище за кожним напрямком, яке обрало б одного представника. Ми пропонуємо оголосити створення 12 професійних робочих груп і запросити широке коло громадськості для участі в них. Кожна з груп формується у прозорий спосіб і обирає лідера, який репрезентує її в нацплатформі. Для уникнення боротьби з «нульовою сумою» і за «золотий приз» пропонується обрати відразу голову групи і заступника — з тим, щоб через рік і три місяці вони помінялися місцями. Другу половину очолює інший співголова. Це баланс, гарантія того, що всі сегменти громадянського суспільства матимуть доступ до лідерства в групах. Це забезпечить представництво всім професійним і зацікавленим колам без дискримінації і створить навколо одного члена платформи потужне експертне середовище.

В’ячеслав РОЙ, голова Федерації профспілок працівників малого та середньо­го підприємництва України:

— Проект формування українського громадянського суспільства повинен вибудову­ватися за європейською схемою. Ми багато говоримо про баланс інтересів, та якщо подивитися на принцип формування кожної із сторін соціального діалогу в перспективі, то це вже трансформація у громадянський діалог. У нас чітко відслідковується монопо­лізація певних сторін діалогу. Потрібно зберегти баланс і, можливо, відсторонити мо­нополістів від тих процесів, які відбуваються в нашій країні. Якщо ми говоримо, що ми зможемо домовитися, то, на жаль, цього не відбувається. Профспілки не домовляться. Так само як і організації роботодавців, тому що там стоїть принцип чисельності, ре­презентативності і т.д. Ми просимо у вас підтримки і допомоги для розв’язання таких труднощів.

Дмитро ШУЛЬГА, Міжнародний фонд «Відродження»:

— Певна узгодженість у колі фахівців вже ссрормована. Консенсус за принципом, за яким формуємо платформу, — це не наслідування якоїсь моделі, а структуризація за на­прямками угоди ЄС. Це продукт наших дискусій за два місяці. Зміст угоди має диктувати нам форму. Сподіваюсь, ЄС із повагою поставиться до такого підходу. Завдання платфор­ми — проявити внесок в угоду про імплементацію. Ми сподіваємося, що комітет сформує свою делегацію і погодиться відштовхуватися від принципів угоди, а не від бізнесових кор­поративних інтересів.

Олександр ШУБІН. держслужбовець. голова секретаріату НТСЕР:

— Нацплатформа — це велика амбіція до формування в Україні консультаційної інсти­туції для уряду європейського зразка. Фактично, того органу, з метою створення якого колись формувалась Національна тристороння рада, але вищого рівня, — органу, який би займався питаннями не лише соціального, а й громадянського діалогів. Тому наші пропо­зиції й ідеї по формуванню громадянської платформи багато в чому збіглися із презенто­ваними пропозиціями ЄСЕК, адже ми дивилися на європейський досвід, переслідували амбітну ціль: привести Україну до ЄС і мати тут ті інституції, які будуть потрібні в майбут­ньому в ЄС. Саме тому ми пропонували не вигадувати велосипед, а користуватись тими принципами, які вже працюють там, куди ми хочемо потрапити.

В процесі дискусії ми розглядали і принцип, презентований Олександром Сушком. Під­хід, який він озвучив, абсолютно не конфліктує з пропозицією ЄСЕК щодо рівного пред­ставлення груп інтересів. Але я переконаний, що важливо, кого саме представляє експерт, перебуваючи в громадянській платформі, оскільки такий фахівець повинен бути не неза­лежним, не відірваним від суспільства, а представляти певний його прошарок.

Я тут, мабуть, єдиний державний службовець, і маю при формуванні пропозицій ко­ристуватись двома принципами: законності і незалежної, професійної, патріотичної думки. Будь-хто інший за цим столом має думати з точки зору тієї організації, яку він представляє, а вже потім виступати як незалежний експерт. І тут виникають питання про ефективність та можливість виконувати функцію, бо ми всі розуміємо, що великі організації мають великі штати і бюджети, а також можуть залучати людей. А організації, які мають у своєму складі 1 -2 співробітників, мають обмеженість функціональну, і це об’єктивно. Це проблема доступу до первинної проблематики: наскільки я, наприклад, представляючи працівників, маю зв’язок з територіальними професійними об’єднан­нями, наскільки я ознайомлений з їх бідами і проблемами, і наскільки я, представляючи якусь думку в цій організації, спираюсь на реальну громадську думку.

Тут є і зворотня сторона: наскільки я, представляючи конкретну організацію, можу пояснити певній частині суспільства, яка саме ідея була прийнята. Оскільки, я впевнений, що і працівники, і роботодавці, делегуючи когось на якусь зустріч, сподіваються на зворотній ефект: що їх позиція буде представлена, відстояна і належним чином прокоментована. Тож вважаю абсолютно життєздатною думку про 12 секцій, які очолять 12 експертів, що представлятимуть певні групи інтересів, за якими будуть формуватися великі експертні середовища, наповнені також людьми і з інших груп інтересів. Це може бути і 4 групи, представлені 3-ма експертами з трьох різних груп. Але моя головна думка: цільова модель має бути європейською. Якщо ми, формуючи цю платформу, маємо на меті наблизитись до Європейського Союзу, то ма­ємо застосовувати ті механізми, які є там, і створювати інституцію, яка юридично і функціонально максимально наближена до життя в ЄС.

Юлія ТИЩЕНКО, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспіль­ства Українського незалежного центру політичних досліджень:

— Мене дещо схвилювала теза: ми приєднуємося до угоди про асоціацію. Тобто ми фактично маємо пристосовуватися до всіх існуючих моделей. Звичайно, в кожній країні є своя ситуація й особливості. Але в Україні упродовж останніх років те, що називається соціальним діалогом, має імі­таційно-формальний характер. Тому при формуванні національної платформи треба не просто го­ворити про картинку, але й про зміст. Також сьогодні за умови змін у комунікаційній політиці, склад­но говорити про монополізацію представлення тих чи інших інтересів або можливості донесення інформації до цільових аудиторій. Можливо, я й помиляюсь. Маю робочий стаж 16 років, сплачую внески в різні фонди, та не впевнена, що певні структури представляють мене і мої інтереси. Мені здається, що Україна зараз має дуже непоганий шанс розвитку соціального діалогу, грунтуючись на європейському досвіді. Я розглядаю соціальний діалог і нацплатформу передусім, як можливість моніторингу, оцінки політики, донесення наших пропозицій до різних сегментів суспільства, можли­вість впливу в інтересах цільових груп, які ми представляємо.

Григорій ОСОВИЙ, очільник профспілкової сторони НТСЕР, заступник голови Федерації профспілок України:

— Ми маємо угоду про асоціацію і, цілком зрозуміло, що на полюсах цих двох сторін є середовище, яке визнане в ЄС як соціальний діалог, і відповідна структура, представлена в ньому. Ми визнаємо європейську модель соціального діалогу, коли європейські уряди чи ін­ституції підписують угоди і відповідно здійснюється моніторинг. Тому постає питання стосов­но механізму реалізації тієї роботи, яку належить виконати українській частині платформи.

Якщо говорити про профспілки і роботодавців. Маємо можливості донести результати нашого моніторингу і контролю за реалізацією до уряду, оскільки у нас є інституційне пред­ставництво. Ми проводимо розгляд усіх законів, проектів рішень, які готує уряд з усіх сфер його діяльності, даємо згоду або незгоду на їх прийняття, ведемо переговори з урядом як сторони соціального діалогу і укладаємо на національному рівні генеральну угоду. Звичай­но, відповідні позиції, які буде виробляти платформа, можна імплементувати як домовле­ності для реалізації через цей механізм. Представлені ми і в Національній тристоронній раді — це також важель упливу на прийняття рішення.

Щодо представлення в ЄСЕК. Він презентує інтереси громадянського суспільства. Є аналогічні підходи й структури, які в Україні можуть виконувати аналогічні функції. Тому за­пропонована колегами формула трьох сторін з рівним представництвом і відповідною ротацією — справою самих сторін буде, як це робити. Профспілки будуть вирішувати конкретне питання в рамках закону про соціальний діалог, тобто серед репрезентативних національних об’єднань. Ми знайдемо спосіб вирішення, делегування своїх представників. Але я погоджуюсь з тим, що має бути і професійність, і пред-ставницькість, і спроможність виконувати ті завдання, які будуть стояти перед українською частиною нацплатформи.

Михайло ВОЛИНЕЦЬ, голова Конфедерації вільних профспілок України:

— Я хотів би звернути увагу наших гостей на те, що в Україні немає соціального діалогу. Це лише формальність. Створення спільного профспілкового органу — фікція. Він нічого не вирішить, адже на рівні міжнародних організацій не обговорюються такі проблеми.

Представники громадянського суспільства хочуть змін, але механізми, важелі впливу — в зовсім інших руках. У профспілках, віддалених від людей, вони — в організаціях роботодавців, які займаються бізнесовими інтересами та підконтрольні олігархічним колам. Найгірше те. що люди відчувають себе незахищеними, бо інституції не виконують своїх функцій. Коли грома­дяни незахищені, відбуваються такі от дикі революції.

Коментарі

Добавить комментарий